Коротко про державне медичне страхування

Немає медичного страхування? Такого не повинно бути в Німеччині. Обов’язкове страхування є центральним правилом державного медичного страхування і ґрунтується на такому принципі солідарності: ті, хто заробляє багато, платять більше, а ті, хто заробляє менше, платять менше.

Державне медичне страхування пропонує вільний вибір лікаря та медичну допомогу на високому рівні якості. Медичним страховим захистом користуються усі обов'язково застраховані та добровільні члени державного медичного страхування, а також їх подружжя та діти, якщо вони не мають власного доходу. Державне медичне страхування, запроваджене в 1883 році, налічує понад 74,4 мільйон членів. Що стосується витрат на охорону здоров’я, то Німеччина є однією з провідних міжнародних країн з обсягом витрат близько 400 мільярдів євро.

Медичні страхові компанії є носіями державного медичного страхування. Вони фінансово та організаційно незалежні, але підлягають державному нагляду. Каси державного медичного страхування є державними корпораціями і, таким чином, є частиною непрямого державного управління. На відміну від страхових компаній приватного медичного страхування, компанії, що надають державне медичне страхування, не мають права отримувати будь-які прибутки чи заборгованості. Вони фінансуються за рахунок внесків своїх членів.

Скільки вносить застрахована особа, залежить не від кількості застрахованих осіб, не від віку та не від індивідуального ризику захворювання. Це залежить виключно від її економічних показників. У випадку державного медичного страхування застосовується наступне правило: високий дохід - високі внески, низький дохід - низькі внески. Переваги державного медичного страхування однакові для всіх. На відміну від приватного медичного страхування, державне медичне страхування не може перешкоджати нікому в оформленні страховки.

В принципі, кожен працівник підлягає обов’язковому страхуванню і повинен вступити в касу державного медичного страхування. Виняток: кожен, хто заробляє більше 5775,00 на місяць, також може оформити приватне страхування. Будь-хто, хто отримує максимум 538,01 євро на місяць, не повинен бути застрахований. Крім того, обов’язковому страхуванню підлягають інші групи людей. До цих груп належать

• отримувачі допомоги по безробіттю I або громадянської допомоги,
• підприємці сільськогосподарського та лісового господарства та працюючі члени їх сімей,
• художники та публіцисти,
• молодь у спеціальних закладах,
• інваліди,
• студенти (можуть бути застраховані подібним чином до кінця 14-го семестру і в принципі до досягнення 30 років),
• пенсіонери та ті, хто тільки но подав на отримання пенсії. 

Будь-хто, хто все-таки зобов’язаний до обов’язкового страхування після 55 років, зазвичай не може оформити страхування у державній медичній касі. Усі незастраховані мешканці Німеччини, які не мають іншого права на страхування та останнім часом були застраховані в державній медичній касі, у випадку хвороби зобов’язані до обов’язкового страхування в касі державного медичного страхування. Це також стосується людей, які повертаються з-за кордону, які до цього були застраховані державно в Німеччині.

Якщо Ви незадоволені своєю медичною страховою компанією, Ви як обов'язково застрахований маєте право без проблем змінити касу за умови попередження за 2 місяці. Ви просто реєструєтеся в новій страховій компанії. Нова медична страхова компанія також бере на себе скасування старої страховки. У будь-якому випадку, Ви повинні залишатися лояльними до нового страховика протягом 12 місяців. Якщо медична страхова компанія підвищує ставку внеску, цей проміжок часу не є дійсним.

Внески
Кожен працівник винний державному медичному страхуванню певний відсоток від своєї заробітної плати. Для самозайнятих осіб, які застраховані за власним бажанням, це інакше: за основу обчислення береться весь їхній дохід. Тому ті, хто заробляє мало на самозайнятості, через ці умови можуть платити менше, ніж це передбачено приватною касою. Однак існує мінімальний внесок, який не можна понижувати. Особливим плюсом державного медичного страхування є сімейне страхування. Подружжя і діти, які не мають власних доходів, автоматично страхуються без доплати.

Кожен, хто отримує дохід вище 5775,00 на місяць, не відразу виключається з системи обов’язкового страхування, він може залишатися застрахованим добровільно. Те ж саме стосується працівників, які стають самозайнятими. Важливо зазначити, що будь-хто, хто бажає залишитися членом за власним бажанням, повинен повідомити про це свою компанію з обов’язкового медичного страхування протягом трьох місяців після закінчення терміну дії державного страхування, інакше вони втрачають право на членство.

Діти та подружжя страхуються безкоштовно
Спільне страхування без внесків (сімейне страхування) є основою державного медичного страхування. Подружжя або зареєстрований супутник життя тієї ж статі та діти члена страхової компанії також страхуються безкоштовно. Однак обов’язковою умовою страхування членів сім’ї є те, що вони мають місце проживання або звичайне місце проживання у Німеччині та не підлягають іншим чином обов’язковому страхуванню, не мають страхування чи звільненні від обов’язкового страхування.

Не може бути застрахованою без сплати внеску будь-яка особа, яка працює на повну самостійну зайнятість або звільнена від обов’язкового страхування. Це також стосується подружжя та супутників життя під час відпустки по вагітності та пологах або відпустки по догляду за дитиною, якщо до цього не існувало державного медичного страхування.

Діти, як правило, до 18 років застраховані безкоштовно. Якщо діти не працюють, сімейне страхування припиняється для них після 23 років. Воно закінчується у віці 25 років, якщо дитина навчається в школі чи отримує профтехосвіту або проходить добровільний соціальний чи екологічний рік. Якщо навчання дитини в школі чи професійно-технічне навчання переривається або відкладається у зв’язку з виконанням обов’язку по службі (військова або громадська служба), страхування продовжується після досягнення 25 років на відповідний проміжок часу.

Діти також застраховані без обмежень за віком, якщо вони не в змозі утримувати себе через фізичну, розумову чи емоційну вади. Обов’язковою умовою є те, що інвалідність вже існувала в той час, коли було оформлене сімейне страхування.

Діти не застраховані безкоштовно, якщо тільки один із батьків є учасником державного медичного страхування, але дохід другого з батьків та чоловіка/дружини члена страхової компанії, який пов’язаний з дітьми, перевищує ліміт обов’язкового страхування та їх загальний дохід перевищує загальний дохід члена страхування.

Послуги
Кожен застрахований у касі державного медичного страхування отримує однакові переваги. Таким чином, базова медична допомога в будь-якому випадку гарантована. На переваги поширюється «економічний принцип»: послуги мають бути достатніми, відповідними та економними. Вони не повинні перевищувати межу необхідного.

Особи, які мають державне медичне страхування, мають право на комплексне медичне обслуговування незалежно від їхнього доходу та віку. Законодавець встановив основні права на переваги:

• Послуги, які служать для запобігання та полегшення захворювань, а також послуги з контрацепції та абортів
• Послуги для раннього виявлення захворювань
• Послуги з лікування хвороб

Однак, немає гарантії щодо точного обсягу послуг. Законодавець може в будь-який час перевизначити сферу послуг, які надають компанії медичного страхування.

Державні медичні страхові компанії також можуть передбачити подальші переваги у своїх статутах - від щеплень для подорожей до оздоровчих курсів у відпустці. Оскільки конкуренція, особливо в цій сфері надання послуг, зростає, варто порівняти каси медичного страхування.

Страховики розраховуються безпосередньо з лікарем або лікарнею. Пацієнт не зобов’язаний нічого платити наперед, але також не інформується про фактично понесені витрати. Кожен учасник державного медичного страхування може проконсультуватися з лікарем на свій вибір – за умови, що лікар схвалений державним медичним страхуванням. Витрати покриваються безпосередньо медичною страховкою. За ліки стягується доля власного внеску. Державні медичні страховики більше не платять за ліки для лікування незначних розладів здоров’я – будь то проносні, сироп від кашлю чи назальний спрей.

У випадку масажів чи фізіотерапії, а також таких допоміжних засобів, як бинти чи устілки, застрахована особа несе частину витрат самостійно. Якщо доплата за хронічно хворих через ту саму хворобу перевищує один відсоток валового доходу на рік, вони також вільні від особистих внесків. Кожен третій пацієнт у Німеччині звільнений від доплат!

У той час як витрати на лікування зубів і збереження зубів повністю покриваються касами державного медичного страхування, пацієнт сам оплачує половину коронок, мостів, часткових або повних протезів. Власний внесок зменшується лише в тому випадку, якщо він може підтвердити обширну профілактику протягом п’яти-десяти років.

Медична страховка покриває витрати на стаціонарне лікування в повному обсязі без обмеження часу. Проте свобода вибору самої лікарні обмежена. Лікар повинен направити Вас до найближчої лікарні, яка може провести необхідну терапію. У стаціонарі застрахована особа отримує всі необхідні послуги та лікування від чергового лікаря. Тільки приватні пацієнти мають право на дво- або одномісну палату або на лікування у головного лікаря.